- едзæ
- см. уедзæ
Дигорско-русский словарь (Осетинский). - Владикавказ: Издательство «Алания».. Составитель Таказов Ф.М., к.ф.н.. 2003.
едзæ
Смотреть что такое "едзæ" в других словарях:
ґедз — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ґедз — див. ґедзь … Український тлумачний словник
поґедзґатися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ґедзь — [ґедз ] дз а, ор. дзеим, м. (на) дз у/ дзеив і, мн. дз і, дз іў … Орфоепічний словник української мови
ґедзь — я, ґедз, а, ч. Велика муха, що живиться кров ю тварин і соком рослин. •• Ґедзь укуси/в кого про людину, яка нервує, у якої поганий настрій … Український тлумачний словник
іо — невідм., ж. 1) У давньогрецькій міфології – коханка Зевса, яку Гера перетворила на корову, а потім наслала на неї ґедзів, що загнали її до Єгипту, аж поки вона не прийняла первісну подобу. 2) астр. Один із чотирьох найбільших супутників Юпітера … Український тлумачний словник
міази — ів, мн. (одн. міа/з, у, ч.). Захворювання людини й тварин, що виникають внаслідок потрапляння й перебування в тканинах або порожнинах організму личинок мух і ґедзів. •• Випадко/ві міа/зи міази, спричинені личинками тих видів мух, які в нормі… … Український тлумачний словник
загальнолюдський — [зага/л ноул едз кией] м. (на) кому / к ім, мн. к і … Орфоепічний словник української мови
людський — I [л едз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і (людяний) II [л у/дз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і і [л удз ки/й] ко/му/ к і/м, мн. к і/ (властивий людині; пов язаний з людиною) … Орфоепічний словник української мови
надлюдський — [надл едз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і … Орфоепічний словник української мови
нелюдський — [неил едз кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і … Орфоепічний словник української мови
